Інтерв’ю Генерального директора Групи компаній DP Андрія Олександровича Мединського у журналі “XXI”.
Юність героя цього матеріалу збіглася з переломним моментом — катастрофою старого державного та економічного ладу та становленням нового. Тим, кому випало дорослішати в 90-ті, і не снилася та безтурботна легкість, з якою дивляться на світ сучасні студенти та старшокласники. Погано це чи добре, але щоб завоювати в тих суворих умовах своє місце під сонцем, просто необхідно було з дитинства зробити стрибок у зрілість, минаючи юнацьку безтурботність. І судячи з того, чого досяг наш герой до сьогоднішнього дня — воно того варте.
Отже, співрозмовник журналу «XXI Україна» – бізнесмен, спортсмен та меценат Андрій МЕДИНСЬКИЙ. Серед групи компаній «DP», яку очолює Андрій Олександрович, чільне місце посідає DP Air Gas – лідер українського ринку із продажу промислових газів.
– Андрію Олександровичу! Як давно було створено ваше підприємство і які основні напрямки його діяльності?
– Підприємство існує вже десять років. Основна його спрямованість – промислові гази, їх виробництво та реалізація. На сьогоднішній день продукція наша більш ніж затребувана, і якщо ми починали виключно зі східного регіону, то сьогодні не охоплюємо всю Україну, але й виходимо за її межі. Серед наших клієнтів є низка підприємств Росії та Польщі.
– Розумію, що перерахувати всіх ваших клієнтів просто нереально, та все ж, назвіть найбільших із них.
– У нас п’ять тисяч контрагентів. Практично в кожному великому місті південно-східного регіону, а також у Києві є представництва, і в найближчому майбутньому ми плануємо зробити їхню географію більшою. Тому дійсно перерахувати всіх, з ким ми працюємо, неможливо. Але серед великих підприємств, чиї назви у всіх на слуху, можу назвати “Метінвест”, “Дітек”, “Стирол”, “Норд”, “Донецьк-сталь”. З цими підприємствами співпрацюємо досить довго і дуже плідно.
– Все це – промислові гіганти, чиї назви справді знайомі кожному. Ну, а в яких галузях ваша продукція може бути корисною?
– Ми є єдиним підприємством Донецької області, яке має ліцензію на забезпечення газами медичних закладів. На сьогоднішній день ми впритул зайняті переобладнанням виробництва, щоб вже цього року покращити якість обслуговування наших клієнтів та активно працювати у цьому напрямі. Головним чином, йдеться про постачання кисню та закису азоту для проведення операцій. До цього рішення ми дійшли наприкінці 2008 року, коли, як ви знаєте, був спад промислового виробництва і нам, як і всім, потрібно було шукати нові ринки. Крім того, гази необхідні й у харчовій промисловості, зокрема, при упаковці продуктів з метою їх збереження. Особливе місце серед наших клієнтів займає Банкнотно-монетний двір України — гази використовуються і при виробництві грошових знаків, а ви не знали?
– Просто дивно – буквально щодня приходиш у магазин за продуктами, потім розплачуєшся на касі, і не замислюєшся, скільки всього за цим коштує! Скажіть, Андрію Олександровичу, на базі підприємства діє власна лабораторія?
– Так, кілька років тому було створено атестовану лабораторію. Крім того, було запатентовано кілька моїх особистих розробок, які дають змогу виробляти якіснішу продукцію, і навіть Держстандарт України набуває деяких видів газів у нас для своїх дослідних цілей.
– У такому разі, напрошується питання – ваша основна спеціальність якось пов’язана з наукою?
– Ні, не пов’язана жодним чином, хоча у шкільні роки я справді дуже любив хімію та фізику. Оскільки всі у нашій родині автотранспортники, батько наполягав на тому, щоб після 9-го класу я вступив до Горлівського дорожнього технікуму на спеціальність «Організація вантажних автоперевезень». Він вважав, що насамперед необхідно освоїти якусь практичну професію, навчитися щось робити руками, а вже потім можна буде подумати і про вищу освіту. Думаю, він мав рацію — вже під час навчання в технікумі я став допомагати йому в його бізнесі, який був безпосередньо пов’язаний з моєю спеціальністю. Завдяки цьому, ще фактично підлітком, я вже заробляв достатньо, щоб утримувати сім’ю. Якщо судити за сьогоднішніми мірками, то одружився я дуже рано — в дев’ятнадцять років, і незабаром став батьком. Через деякий час я закінчив економічний факультет ДонДУ за спеціальністю «Менеджмент виробничої сфери», і вважаю, що обидві ці освіти були потрібні й корисні. Крім того, пройшов курс навчання ТМА у галузі менеджменту та маркетингу.
На мій погляд, для успішного керівництва підприємством недостатньо просто добре орієнтуватися у галузі, де працюєш. Управління — це, можна сказати, ціле мистецтво, якому необхідно вчитися і постійно вдосконалюватись, оскільки вимоги до бізнесу стають дедалі жорсткішими.
– Андрію Олександровичу, у масштабах України ваша компанія є лідером галузі. А як могли б ви оцінити її конкурентоспроможність щодо світових виробників?
– Ми ведемо досить активне міжнародне життя: уважно стежимо за всіма світовими тенденціями та розробками всередині галузі, регулярно відвідуємо виставки, конференції, семінари. На жаль, мушу визнати, що західні компанії значно випереджають нас. У міру сил і можливостей ми переймаємо їхній досвід, впроваджуємо його тут і, зрозуміло, досягаємо певних успіхів. У світовому масштабі ми могли б розраховувати на якусь середню нішу, але претендувати на лідерство — на жаль, ні. Справа в тому, що даний вид бізнесу, як і пострадянський бізнес взагалі, ще досить молодий, і ті процеси, які відбувалися на Заході двадцять років тому, ми переживаємо сьогодні.
– Знаєте, Андрію Олександровичу, ви якоюсь мірою здивували мене, сказавши, що бізнес у міру свого розвитку висуває дедалі жорсткіші вимоги. Невже сто років тому, коли все зароджувалося, було простіше?
– Розумієте, у 90-ті роки, про які ви кажете, бізнес був стихійним та у певному сенсі творчим. Якщо тоді достатньо було лише винахідливості, то сьогодні, коли він стає більш упорядкованим, поступово наближаючись до світових стандартів, на чільне місце ставиться точний математичний розрахунок – побудова бізнес-моделей, прогнозування всіляких коливань на ринку і так далі. І саме тому, як я вже казав, не обійтися без особливих знань. Це також стосується управління персоналом. На старті, коли штат компанії був невеликим, ми, по суті, являли собою команду однодумців, а відтак і стосунки були демократичнішими. Зараз у нашій компанії працює чотириста осіб, і доводиться вибудовувати певну ієрархію, бути більш вимогливою до підлеглих. Взагалі мушу сказати, що на заході ставлення людей до роботи принципово відрізняється від вітчизняного. Там, приходячи в офіс або на виробництво, людина забуває про все стороннє, повністю поринаючи в робочий процес. Отже праця його більш продуктивна, і ось, що виходить: наприклад, у Німеччині, на підприємстві, аналогічному нашому, штат вдвічі менший, ніж у нас. Судіть самі, скільки таким чином економить роботодавець на забезпеченні персоналу необхідним інвентарем, на заробітній платі і так далі.
– Тобто головна якість хорошого співробітника – це самовіддача та відповідальне ставлення до справи. Про професіоналізм не говорю, оскільки це само собою зрозуміло. А які якості, на ваш погляд, повинен мати керівник?
– Насамперед, це має бути лідер, який має перед собою чітку мету, здатний заразити своєю ідеєю колектив та повести його за собою. Я говорив про необхідність ієрархії, але водночас не можна забувати, що не машини, а люди працюють і дають тобі прибуток. Тому, крім необхідності чітко поставити перед кожним співробітником його завдання, потрібно також бути відкритим для діалогу, вміти вислухати і взяти на озброєння корисну ідею.
– Оскільки ви, Андрію Олександровичу, людина активна і вольова, то, гадаю, і захоплення ваші повинні відповідати характеру. Чи не розкажете про них?
– Так, дійсно, я віддаю перевагу активному відпочинку. Цікавлюся автомобілями, захоплююсь мотоспортом, квадроциклами, гірськими лижами. У нас на підприємстві є власна команда з мотокросу, яка вже три роки поспіль стає чемпіоном України. Для проведення змагань ми реконструювали у моєму рідному місті Єнакієвому покинутий футбольний стадіон, де тепер двічі на рік проходять етапи всеукраїнського чемпіонату. Цього року результат змагань важко прогнозувати, оскільки наш провідний спортсмен отримав травму хребта. І хоча курс лікування та реабілітації він успішно пройшов, до змагань поки не допущено, тому важко передбачити, хто ж цього разу переможе — ми чи наші суперники зі Сваляви, теж дуже сильна команда. Крім того, на базі того ж стадіону ми відкрили цього року дитячо-юнацький клуб мотокросу, вихованці якого вже через п’ять-шість років зможуть показувати дуже непогані результати.
– Можливо, моє питання здасться надто особистим, та все ж, бачачи у вашому кабінеті ікони, не можу його не поставити. Ви віруюча людина?
– Так, віра займає досить серйозне місце у моєму житті. В даний час мій батько зайнятий реконструкцією храму в селищі Булавинка неподалік Єнакієвого, і я, по силах, допомагаю йому в цьому.
– Що ж, дозвольте від щирого серця побажати вам успіхів у цьому благому починанні. Ну, і останнє питання – що, на вашу думку, необхідно для того, щоб українська економіка якнайшвидше наблизилася до світових критеріїв?
– Я вважаю, влада має надавати всебічну підтримку малому та середньому бізнесу. Іншими словами, створювати середній клас, якого на сьогоднішній день у нас просто немає. Насамперед потрібно приділити увагу цій проблемі, і це буде нашим першим серйозним кроком до благополуччя та підвищення рівня життя нашого народу.
Катерина Михайлова
Олександр Васильєв (фото)
