Сільське господарство займає важливе становище у світовій економіці, будучи основним постачальником продуктів харчування для населення Землі. Чисельність жителів планети, що неухильно зростає, вимагає збільшення обсягів сільськогосподарського виробництва, що, у свою чергу, пов’язано з підвищенням урожайності, розвитком інноваційних технологій щодо консервації агропродукції, її ефективної обробки, транспортування до споживача.
Одну з ключових позицій у конструктивному вирішенні проблеми займають технічні гази, які знайшли застосування у різних галузях народного господарства через свої фізико-хімічні властивості.
Вуглекислий газ – фактор урожайності
Процеси росту та розвитку в рослинах відбуваються за участю хлорофілу, за допомогою фотосинтезу перетворює вуглекислий газ з атмосфери та воду в органічні сполуки. Живлення рослин переважно відбувається саме завдяки фотосинтезу, що забезпечує надходження понад 90% поживних речовин, решта ж поповнюється мінеральними добривами.
Підвищення врожайності в агрохімії досягається за рахунок підвищення освітленості та прискорення механізмів фотосинтезу. У цьому пропорційно зростає потреба у основному учасника процесу – вуглекислому газі (двоокису вуглецю). Зміст вуглекислого газу атмосфері становить трохи більше 0,03% від загального обсягу, для ефективного харчування рослинам потрібні значні масштаби повітря. Обмежені простори теплиць і парників не здатні забезпечити саджанці достатньою кількістю вуглекислого газу, що суттєво уповільнює їх зростання і є фактором, що обмежує врожайність.
Введення двоокису вуглецю в повітряний простір плівкових або засклених теплиць дозволяє істотно підвищити врожайність зелених культур, домагаючись збільшення кількості плодів, підвищення їх маси і прискорення періоду дозрівання. Підвищення концентрації вуглекислого газу компенсує недостатнє освітлення у зимовий період або при утрудненому надходженні сонячного світла через покрівлю теплиці.
Заповнення потреби у вуглекислому газі в умовах теплиць можливе шляхом штучного підживлення за рахунок відпрацьованих димових газів котелень, продуктів горіння природного газу в пальниках або прямої подачі чистого двоокису вуглецю. Практика двох перших двох способів обмежується низкою факторів, серед яких – забрудненість повітря побічними, нерідко токсичними продуктами горіння, скорочення обсягів кисню в повітрі, значний вплив на температурно-вологий режим парників та теплиць.
Подача чистого вуглекислого газу з балонів або цистерн вважається нині найбільш ефективним та безпечним способом підживлення рослин. Власний тиск газу сприяє його надходженню до рослин по пластикових трубах невеликого діаметру через нагрівальні елементи та пристрої контролю, що дозволяють керувати дозуванням газу. Важливу роль ефективності процесу грає чистота реактиву – газ має бути високої чистоти, без домішок аміаку, сірководню, сивушних масел, які негативно впливають стан рослин, їх врожайність і продуктивність.
Кисень – фактор приросту потомства
Тваринництво та рибне господарство – першорядні агропромислові галузі, продуктивність яких потребує постійного підвищення показників приросту та продуктивності. Зокрема, давно і міцно у фермерській практиці використовується кисень як елемент прикорму та стимулятора обсягів виробництва. Збагачення киснем води в ставках рибних господарств дозволяє підвищити рівень виживання потомства риб, креветок, мідій, раків. У практиці тваринницьких ферм на основі кисню готуються спеціальні поживні суміші – коктейлі, що прискорюють процес приросту маси молодняку.
Пропан – фактор енергозбереження та практичності
Тепло – один із найважливіших моментів у роботі фермерських господарств, від ефективності якого багато в чому залежать такі показники як урожайність, продуктивність, економічна вигода та прибуток. Використання зрідженого газу (пропану) дозволяє з високим ступенем ефективності вирощувати та збирати, обробляти та зберігати культури та їх продукцію. Одночасно вдається суттєво скоротити вплив на екологію, за винятком ймовірності токсичних викидів в атмосферу, ґрунт, воду, що характерно для дизельного палива.
Застосування пропану в тепличних умовах засноване на встановленні стаціонарних ємностей (балонів, цистерн) для зберігання газу з подальшим його поданням до нагрівальних елементів. Продукти згоряння, що містять вуглекислий газ, можуть бути використані як прикорм для рослин з метою підвищення врожайності. Істотна перевага обігріву пропаном – можливість автоматизації процесу, контролю процесу горіння газу, висока ефективність, оскільки пропан характеризується більшою теплоутворюючою енергією в порівнянні з дизельним паливом.
Обігрів пропаном значно спрощує експлуатацію фермерських господарств, птахофабрик та теплиць, розташованих на значній відстані від центральних систем опалення. Високий коефіцієнт тепловіддачі горіння пропану дозволяє максимально забезпечити теплом не тільки побутові, тепличні приміщення, а й стайні, корівники, зерносховища. Ефективна подача тепла за допомогою пропану дозволяє зберегти прибутковість фермерської діяльності навіть у зимовий сезон, коли питання обігріву набуває особливої актуальності.
Азот – фактор зберігання та транспортування продукції
Зберігання і транспортування сировини, напівфабрикатів і готової продукції сільському господарстві належать до актуальних проблем через схильність рослинних продуктів до процесів гниття, бродіння і сушіння. Азот, що має виражені інертні властивості, широко використовується в агропромислових областях як сприятливе середовище для зберігання різної продукції – зерна, насіння, фруктів, овочів, сперми тварин. Крім того, азот застосовують для пакування та заморожування продукції в польових умовах, що виключає ймовірність псування продукції до надходження до сховища.
Чистота технічних газів, міцність та надійність ємності для їх зберігання визначають безпеку та ефективність їх використання у різних галузях сільського господарства. Компанія «DP Air Gas», давно і міцно займаючи лідируючу позицію на ринку постачальників технічних газів, здійснює постачання високоякісних газів та їх сумішей, забезпечуючи безпечну експлуатацію обладнання та сприяючи зростанню прибутковості агротехнічної діяльності.
